menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 30.05.2021 в 14:54
Фанф прочитано: 691 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 3 відгуки
На жаль, нічого схожого не знайдено! Можливо автори забули додати теги до фанфіків. Нагадую, що варто їх заповнювати. Якщо ви вкажете однакові теги до всіх частин твору, у цій рамочці читачі зможуть легко усі знайти.
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Між світами в обліку демона


30.05.2021, 14:54

У звичайному місті, у звичайний сонячний день спокій проходячих у своїх справах містян порушила дуже не звичайна ситуація, яка тривала декілька секунд, проте наробила шороху. З’явився… Портал? Так , це портал! З якого одразу ж вилетіла темна фігура, яка неслабо так гепнулась об землю і в той же момент портал закрився. Фігура піднялась і тепер стала схожа на людину приблизно 180см росту, алеее… З ним було явно щось не те. На досить широких плечах, наче на нього зшита, була шкіряна чорна куртка, роздерта з одного боку. На ногах - темно-сині , трохи вільні джинси, у які був заправлений ремінь з шипами. Поверх джинс, вище коліна, висіла невелика мото-сумка . А ще були звичайні шкіряні кросівки. Але діло було не в одязі, а в його темно-сірому обличчі. Його очі, наче із чорних впадин, світились. Замість звичних білих білків очей були яскраво червоні, райдужна оболонка теж насичено-жовтого кольору і навіть зіниця була того ж червоного кольору, що і білок. Тааа… Навіть не це кидалось в першу чергу в очі. Величезні чорні крила за спиною незнайомця були схожі на крила кажана. Їх риси чітко давали зрозуміти, що це крила демона, розмах яких сягав приблизно 3-3,5 метрів. Спочатку вони розправились, потім згорнулись і стали двома колонами у просторі. Хтось, побачивши його, одразу почав тікати, хтось - оціпенів на місті, хтось, слухаючи музику у навушниках, навіть не помітив. Він же, не звертаючи ні на кого уваги, глянув на роздерте місце куртки і вигукнув.

-Ах ти ж СССуКА! Нова куртка!

Портал знову відкрився і він, стрибаючи у нього, замахнувся кулаком і зник у порталі. Той слідом зачинився.

Шоковані люди, постоявши декілька секунд, а, може, хвилин, розійшлись з цього місця. Вони ще довго розповідали своїм близьким людям про цей інцидент, хоча їм мало хто вірив.

Та як же його історія почалась? Історія цього «персонажа». А почалась вона не надто цікаво. Будучи школярем (ще звичайною людиною). Він був одним із тих одинаків, яким попросту не щастило з оточенням. Якщо друзі і з’являлись, то через невеликий проміжок часу зраджували або відвертались у скрутні часи. Він не був якимось невдахою, з якого постійно знущались. Вмів огризатись, а ,при потребі, міг і прописати в надто нахабну пику. Але все ж, оточуючі частенько виводили його із себе.

Влетівши в портал, він наніс декілька ударів своєму опоненту, причому зробив це на льоту. Удари були такої сили, що відкинули його на підлогу. Та в останній момент на підлозі під ним з’явився портал, другий же з’явився над ворогом. Але немалих розмірів суперник ухилився і все ж він рухнув на землю. Замах кулака розміром як пів його самого і через секунду його б мало розплющити. Портал з’явився прямо під ним. Через момент, важкий стогін гіганта, фонтан крові! Йому відрізало руку порталом, що різко зімкнувся. Перед його обличчям з’явився ще один портал, на не малій такій швидкості в лице гіганта прилетіла ступня в кросівку, а згодом і увесь приблизно 65-ти кілограмовий хлопець з чорними крилами. Гігант рухнув, як і крилатий персонаж. Останній швидко піднявся, дістав з піхви на поясі одноручний меч і пристав до горла свого суперника.

-Кажи де вона!- прозвучало озлоблено із майже чорних губ.

Він дивився на нього скаженим поглядом…

 

Проводячи одиноко на перерві свій час у тихому кутку школи (бо біля людей починав дуріти), він часто думав про сенс життя, про щось мріяв, або малював. В 15 років почав мріяти про мотоцикл (в ідеалі «ИЖ49», приблизно 1949-50-х років). Так, саме старі мотоцикли йому подобались. Часто передивлявся сайти з продажу мотоциклів. Але, навіть за власноруч зароблені кошти не міг придбати свою мрію, а особливо “сорок дев’ятого”, бо той уже став раритетом і коштує шалених грошей. Ще ті самі кошти йшли на загальні потреби сім’ї і батьки були проти такої «небезпечної речі», та й не могли дозволити собі таких витрат. Але він згадав: колись його уже не молодий сусід розповідав, що той у молодості мав не одного залізного коня.

Їстєствінно, він, підібравши момент, пішов спитати сусіда, чи не завалявся у того хоча б якийсь. І в нього був один, з нюансом, правда.

День закінчився тим, що вони перекидали через паркан, розмежовуючий їхні двори, 2 відра запчастин, раму, колеса та інші деталі від «Минска» 1983 року. Не вистачало тільки мотора. Сусід добродушно відмовився від грошей, лише взяв слово, що хлопчина не здасть в металолом і не продасть цього мотоцикла (спойлер, хрін кому хлопчина його віддав. Слово стримав)

Коли батьки побачили гору запчастин посеред двору, то вже сказали.

-Ладно, займайся. Хоч гайки навчишся крутити.

Тоді хлопець… Так стоп! Я ж його імені не сказав, в недалекому майбутньому його будуть називати Сандр.

Так про що я? А да, тоді він був справді щасливий.

І знаєте, на нього це вплинуло доволі суттєво.

Єдиним другом став зелений «Минск», з яким познайомився в 16 років. До речі, ще ж Сандр готувався до екзаменів, правда, готувався тільки до кінця першого семестру 11-го класу. Потім його щиро за..бало те, що кожен день в школі йому по 20 разів на день виносять мозок щоб готувався до екзаменів, а потім ще стільки ж вдома, тому він хоч і не прогулював заняття, але все ж пропускав все повз вуха, а вечорами засідав у майстерні з мотоциклом.

Другий семестр закінчувався, діло йшло до екзаменів, випускного і усього, що з цим зв’язано. Знову ж тут не обійшлось без проблем, подлянок від однокласників та непорозумінь із вчителями. В результаті він не спілкувався майже з усіма однокласниками, не пішов на випускний, здав доволі вдало екзамени (бо був не тупим, та й не встигло вивітритись те, що вчив). І більше в школу не являвся після випуску.

Літо пройшло не надто цікаво: мотоцикл, робота, город, вступ до університету, в якому він сподівався на «початок з нового листа».

Осінь почалась непогано. З гуртожитком пощастило, жив майже сам (сусід не часто з’являвся в кімнаті) та і спеціальність подобалась. Але цікавим було інше. За період від початку другого семестру 11 класу і аж до осені він не відчував емоцій, крім моменту, коли вперше проїхався на уже зібраному мотоциклі.

Чому ж емоції повернулись восени? Дівчина, скромна, проста, розумна, неймовірно гарна, з прекрасною посмішкою, талією, ну і гарними сідницями)). Як же він в неї закохався… Вперше в житті він полюбив ще когось крім мотоцикла. Нажаль, не взаємно. Що він тільки не робив, а вона все одно морозилась і не йшла на побачення.

Він почав дуріти. І сам розумів, що божеволіє, творить всяку хрінь. Пробував знайти іншу дівчину, але кожен раз зазнавав невдач і все більше закохувався в неї. На її іменини він придбав розу, смаколики і намалював її портрет, але вона не захотіла дивитись на його роботу. Залишивши подарунок біля її дверей пішов до себе, зібрав речі і поїхав додому , забувши, що в цей день ще мають бути пари і на наступний теж. Стан відсутності емоцій повернувся…

І так, до чого ж була вся це перед історія? Напевно у кожної людини за певних обставин з’являється переломний момент, коли у її житті все змінюється або змінюється сама людина. Так от-наступного дня будучи вдома наш герой вирішив трішки покращити мотоцикла замінивши карбюратора, але він прогадав. Коли діло дійшло до «все що мені у житті потрібно-це катати, ремонтувати, знов катати і т.д.» він викотив його на вулицю, запустив двигун… А далі його мотоцикл перетворився у неконтрольовану колісницю, яка не слухалась його і хреначила на всіх парах видаючи максимальну потужність не рідного, потужнішого двигуна. Але гірш за все, було те, що страх зник, йому все одно, що у старих покришках тріщини в які буквально можна засунути руку і в любий момент їх розірве, що переднього гальма нема від слова «зовсім», на спідометрі стрілка показувала за сотню км/год. Йому було байдуже на те що міг розбитись чи може покалічитись. В голові зісіла думка - «В житті нема сенсу…»

Його зупинила лише одна думка, яка вряд чи була правильна

-Вона, все через неї! Бачити більше не хочу, не хочу більше думати про неї! Але ж знов почну божеволіти, якщо, навіть, краєм ока побачу… ХАХ! Знаю. Я знаю, що зробити.

Ліва рука витиснула щеплення, права нога гальмо. Мотор по звірячому взревів.

-Успокойся!..

Він вимкнув запалення. Мотор поступово скидав оберти, поки зовсім не зупинився. Ліва нога перемкнула нейтральну передачу. Далі він заволочив мотоцикла додому де ще пробував його налаштувати, але все було марно тому він вернув старий карбюратор на своє місце.

Тепер уже хвилювала інша думка, точніше ідея…

 

Так він любив фантастику, трохи містику, фантастичну науку і тому подібне. Тому, хоч і був атеїстом, але вірив у існування паралельних світів. Про що я зараз хочу сказати? Тайком від усіх, почав експериментувати із заклинаннями, призивами. Пробував створити якийсь пристрій із того, що було, або із того, що було притиряне з метало лома або ще звідкись для між просторових подорожей. Але вдалось те, що він планував, далеко не з першого разу. Звісно він додумався сумістити «магію» з наукою. І якимось дивним образом, він навіть не пам’ятав як це зробив, але все ж зробив.

І ось стоячи в центрі петаграми він почув знайомий голос пролунавший з за його спини

-І чого ж ти так добивався

Обернувшись, він трохи здивувався, але не сильно і не надовго. Там стояла вона. Та сама дівчина. Спершу хтів спитати якого хріна вона тут робить, але швидко зрозумів, що це не вона.

- Чому ти в її образі - спитав він

- Не знаю кого ти бачиш, але це залежить від тебе, я лише приймаю облік тієї людини яку ти хочеш бачити.

- Я не… Аггх. Я не ради цього тебе стільки намагався призвати.

- Так кажи, за що ти хочеш продати її? Свою душу.

- А хіба я таке казав?

- Такі вже умови. Мені потрібні душі, вам, людям, виконання бажань)

- В мене є пропозиція по цікавіше

- Нууу, спробуй, здивуй

- Я хочу мати здібність перетворюватись в демона з крилами червоними очима і т.п., бути безсмертним і невразливим ні до чого, відкривати портали…

- Так стоп! Ти взагалі знахабнів, одна душа – одне бажання. Альо!

- Ти не дослухала. Відкривати портали в будь який світ і точку простору. Перед останній пункт: здатність висмоктувати душі і напряму їх відправляти тобі. Сама ж сказала одна душа-одне бажання. Ти навіть будеш у плюсі.

- Хммм. Спокуслива пропозиція. А який останній пункт?

Він опустив очі, хоча увесь цей час дивився прямо у вічі симпатичної демониці, яка так була схожа на ту яку ще недавно кохав.

- Я… Я більше не хочу в неї закохуватись. Ніколи. Ні за яких обставин…- сказав майже шепотом.

- Що ж, твій вибір.

Після, він не пам’ятав як опинився в своєму ліжку і навіть думав, що це все приснилось.

Далі були звичайні будні в університеті. Хоча думки про це все не покидали його. Чи він справді заклав цю угоду чи це приснилось, але чомусь йому уже не кортіло призвати демона. Його не хвилювала та дівчина, все було занадто просто.

В якийсь звичайний день все пішло не по плану. Проспав, не випив кави, запізнився, викладач не в настрої і все в цьому дусі. Ввечері закортіло, просто прогулятись-розвіятись. Але звернувши «не туди», його очікувала стандартна ситуація.

- Слиш, закурити є?- почулось із темноти яку злегка освітлювало світло з іншої вулиці, а потім висунулась фігура в спортивках і з пляшкою трохи не допитого пива

- Бл..ть- подумав він - Не курю - сказав не голосно.

- Да?- почулось з іншого боку

- А як найдем?- із третього боку

- Твою ж наліво. Де мій ніж?- подумав Сандр

- Ану йди сюда!

Удар в щелепу із темноти був неочікуваним і збив з ніг, але й не нажарт розізлив хлопця. Він хтів піднятись,але спину розразила неймовірна біль від якої він аж скрикнув.

-Да ладно сапляк, ми ше ж не почали- сказав голос в темноті

Але він цього не чув. Він чув як із спини щось вилазить впирається в куртку і розриває її але лізти не припиняє, спричинюючи сильний біль. Очі. Перед ними з’явилась червона пелена. Припіднявшись на лікті і коліна в живіт прилетіло ногою в кросівку, що його трохи відкинуло і перевернуло на те що було на спині, але тепер болю не було. Зовсім. Він швидко встав і в секунді схопив за шию нападаючого. Міцно стискаючи горло гопника він спостерігав за страхом в його очах. Підтягнув його до себе ближче і перекинувши з горла на щелепу руку, силою розчепив його зуби та рот і з відстані декількох сантиметрів не доторкаючись губами почав висмоктувати його душу.

- Оооооо дааа! Так я собі і уявляв це.

На його лиці з’явилась божевільна посмішка. Зажате у стальній хватці його руки лице - було ще живим.

- Навіть так. Ладно, не буду з тобою морочитись.

З’являється самий перший його портал. Тоненький чорний обід який трохи розпливається і іде хвилями, а в середині космос. В момент бездушне тіло засмоктує у вакуум і портал зникає.

Двоє інших почали давати дьору. Але, вони легка здобич, +2 душі, потім розібратись з двома бездушними, наче як живими, гопарями не склало труднощів.

-Це було надто просто.

Їх зникнення навіть не помітили.

Наступного дня, відповідно не виспавшись і пославши «куди подалі» всі наведені будильники, він благополучно проспав і спізнився на пари. Вирішив, що краще продовжувати жити «як раніше», продовжив займатись звичними студенту… Одинокому студенту речами. Хоча, іноді його вечори ставали незвичними для «звичайного» студента. Так, він виходив на полювання. Хоча через пів року такого «полювання» з вулиць міста зникли всі види швалі. Більшість були на віки відправлені в пекло, а інші помітивши що їхні дружки позникали, перестали займатись не самими благородними речами.

Тут то і з’явились проблеми, простих людей залишати без душ йому не хотілось, але платити за свої бажання потрібно, та і душі були смачними. Тому першою бла ідея-знайти кривдників з дитинства. Що великої праці не доставило. Місця проживання деяких з них він знав. А дізнатись у них про те де живуть їх друзі, було дуже просто, вистачало наприклад: паяльника, ланцюга прив’язаного до ноги та мотоцикла, банки бжіл щільно примотаної на руку, сірчаної кислоти крапаючої на макушку і т.д. Хоч їх було не так то і багато, але Сандр вирішив, що на деякий час можна забути про «оплату» і продовжував звичайне життя.

Але демон уже вкусивши таку «халяву» і багатство(про це пізніше) вирішила, що так діла не буде…

Якимось чином літо минуло, знову була осінь і відповідно начання. Уже минув майже рік як Сандр отримав свої сили і трохи зміг підсилити звичайними тренуваннями.

Проводячи будні в університеті Сандр спочатку не звернув уваги, але з часом почав помічати що дівчина за якою він бігав почала активно проявляти свій інтерес до нього. І хоч спочатку він відмахувався від неї. Поступово почав іти на зустріч не розуміючи того сам-закохався знову. І знаєте що? Коли уже був один крок до початку стосунків, вона іде до іншого хлопця.

Як думаєте, що зробить людина, яка стала демоном, заподіявша масу вбивств(велику частину з них жорстоких), ради того щоб більше не покохати конкретну людину і все таки робить це, навіть не по своїй волі та ще й отримує відказ?

Він буде не просто злий, а буде в усе затемняючій ярості!

В першу чергу, завдяки порталу він пробрався в її кімнату і попросту, тихо, висмоктав з неї душу. Тепер йому було цікаво постежити за людиною в якої нема душі. Своєрідна помста за її поступок…

А от в другу чергу була затія по складніше. Знайти ту суку яка не виконала головного бажання.

Проблема була в тому, що де її знайти і як він не знав. Не знав навіть імені. Спробувавши відтворити способи якими її призвав, зрозумів, що вона тоді сама прийшла і просто так нічого не вийде.

Все ж він спробував відкрити портал в той світ де знаходилась демонесса. І в нього вийшло. Занаючи, що доведеться подорожувати по не знайомому свті він взяв рюкзак набитий їжею яка довго буде зберігатись, канністру з водою закріпив це все на мотоцикл і в’їхав у портал.

Як з’ясувалось цей світ був схожий на наш, ті самі магазини, транспорт, будинки, дороги, повітря, але жителі незвичні, небо червоне.

Як він вияснив у місцевих, тут всі раніше були людьми, які після смерті прокинулись тут. Ті хто був розумнішим, хитрішим, ті хто вмів викрутитись або ж прості везунчики, комфортно влаштовувались тут і просто жили. Всі інші… Що ж, вони ставали валютою або їжею. Економіка тут була у цілковитому порядку. Але знайти ту кого шукав йому не вдалось. Він намагався вияснити, хто недавно непогано збагатився якимось легким способом або хто підходив під опис, але ніхто таку інформацію не видавав безкоштовно. Як ви розумієте, Сандр вмів діставати місцеву валюту, от тільки як її залишити собі, поняття не мав, та й можливості теж. Грубим способом дізнаватись, теж не було сенсу, болі і смерті тут ніхто не боявся(по крайній мірі перебуваючи у цьому світі). Трохи покатавшись по світі інферно він лише побачив, що в когось хороми по скромніше в когось по багатіше, але це мало що давало. Тому він вирішив повернутись додому, а точніше в свою общагу.

Наступного дня пішовши на пари він почав слідити як веде себе бездушна одногрупниця і одночасно обдумував як знайти ту демоншу…

Що ж дівчина вела себе доволі незвично(щооо, в принципі, логічно). Вона не проявляла емоцій, в розмовах всім казала, що думала, за що її до речі одразу ж невзлюбили, але більше всього зміни видавав погляд-пустий, погляд скрізь навколишніх людей. Через пару днів вона розійшлась із своїм хлопцем, від неї відвернулись подруги, навіть продавець в магазині закочувала очі коли та приходила, але їй було байдуже. Менше тижня спостерігання вистачило, що б зрозуміти, що залишати тіло буз душі доволі жорстоко. Але це швидко набридало, тому Сандр відклав ідею залишати живими своїх жертв.

Так а що там із помстою? Декілька разів покатавшись по інферно, він помітив, що маєтки побагатіше охороняються монстрами не малих розмірів, із чорною блискучою лускою, здоровенними верхніми кінцівками, які явно були призначені для трощі а пазурі на них свідчили про те що вони могли роздерти цілого бика не напрягаючись. Голова була округлої форми, замість носа-два отвори малі і глибоко посажені очі були зовсім не пропорціально малі здоровій кликастій пащі.

Так біля одного маєтка був бунт, за яким було вирішено поспостерігати. Демони бились із таким гігантом намагаючись прорватись в середину. Демони орудували одноручними мечами, кенжалами, сокирами, але не звичайними, вони були із якогось чорного металу який відблискував зеленим відтінком, монстру явно було боляче отримувати ним люлєй, як і демони ящали коли їх рвали кігті такого монстра. За пару хвилин бою монстр переміг залишивши від демонів лише зброю. Один не добитий втік від монстра, але не від Сандра, який вирішив поексперементувати. Схвативши за горло майже безсилого демона(хоча той ще намагався брикатись) він вирішив розпитати що вони робили. І погроза віддати його на розтерзання монстра спрацювала.

Як з’ясувалось вони всі хотіли пограбувати більш багатого. Але нічого не вийшло.

Платою за інформацію стала висмоктана душа демона. Так експеремент вдався. Демонські душі були смачними, але іх тіла після прощання з душею плавились і розтікались неприємно пахнучою жижою.

Тепер Сандр подумав, що йому зброя проти демонів і цих монстрів(вони, до речі, називались стражами) знадобиться. Тому серед мертвих калюж він підібрав сподобавшийся меч і кинувся на і так ослабленого стража. Якимось дивом немало огрібши від стража та наслухавшись мата якого в житті не чув він умудрився його вбити.

Від пальця окровавленого монстра відтявши пазур, Сандр трохи перепочивши вломився в дім багатого демона. Де нічого не підозрюючи сидів господар дому, який до цього момента наминав печене м’ясо та попивав пиво, знаючи що страж все розрулить. Цього разу він покосився на вибиті двері та незвичного демона. Спіймати господаря дому було не важко. Підставивши пазур стража до горла демона, Сандр чітко побачив як той його боїться. Але розказувати як забирати собі душі, як відібрати у когось і як ними користуватись він відмовлявся, до моменту як Сандр подряпав йому щоку. Демон просто нереально взвив від болі. Після чого видав всю інформацію. Але головної інформації про вишукувану демоншу він не видавав, а може і в правду не знав. Тому Сандр відібравши його душі проткнув серце демона пазурем і переконавшись що той помер відкрив портал до мотоцикла, який передбачено припаркував на іншій вулиці та повернувся у свій світ.

Прибувши до дому Сандр взяв пару інструментів, трохи металу, трохи дерева і пазур стража. Користуватись пазурем в його початковій формі було не дуже то і зручно, тому було вирішено зробити витончену рукоять з гардою. Тепер його було і зручно тримати, і зручно протикати тіла демонів.

Час від часу подорожуючи по інферно, він все таки почав добиватись успіху у добуванні інформації про цей світ, слухи про нього почали ширитись і демони уже не були такими мовчазними т.к. уже побоювались і поважали юного демона байкера.

Як з’ясувалось є місцеві, а є прибудші демони.

Місцеві- ті хто був народжений тут або існував з початку часів це були:

Вищі демони - їх всього було 6. Це були самі могутні демони, вони захопили владу і добре керували своїм світом.

Месники або ж карателі, з початку вони знущались із потрапивших в інферно душ, але з часом душ стало надто багато і з усіма справитись уже не встигали, тому вони стали займатись місцевою економікою і зробили душі валютою.

Фурії- колись розпалювали війни між людьми, з часом стали полководцями армій в інферно і слідкують за порядком. До речі стражі це їхня розробка яку вони продавали багатим демонам.

Суккуби/ інкуби- спошувачі, мали саму гарну зовнішність, любителі еротичних відносин, їм силу давали не душі, а отримане задоволення, в основному за рахунок статевих актів, але смачна їжа, хоббі, відверте кохання(хоча закохувались вони дуже рідко), отримання адреналіну теж давали їм сил.

Демони бажань-виконують бажання людей по договору в обмін на їх душу, рідше договір складався на якихось інших умовах(як наприклад договір Сандра). Заключають угоди дуже рідко т.к. одна душа віддана по своїй волі, мала силу сотні звичайних душ(ось чому Сандр віддавав сотні душ в обмін на свої сили).

Чорти-маленькі капосники, які більше походили на тварин, тобто не були розумово розвинуті. Більшу їх частину перебили розумні(вищі) місцеві. У ж сильно вони були капосні і заважали жити. Тому позалишались одиниці які тепер домашні улюбленці яких ніколи не випускали з вольєрів.

І ще інші види, але не таких значимих.

Ну і прибувші - ті хто вмудрився не стати валютою чи їжею і став більш менш заможним.

Але про ту демоншу, що його обманула, інформації він так і не отримав.

Одного разу подорожуючи та розпитуючи всіх підряд, він зустрів «патлатого» і бородатого( борода не прикривала лише підборіддя) хлопця, в шкіряній косухі, з мечум на поясі який виглядав ледь старше нього, але зовнішість оманлива, тут усі виглядали так якими були у свої кращі часи.

Вони познайомились і здружились. Як з’ясувалось Йохан(так його звали) в свій час продав душу, але демон його обманув, тому і до ситуації Сандра віднісся з розумінням, т.к. і сам колись виборов свою свободу від ярма «валюта». В свій час він був воїном володіючим декількома видами фехтування, що Сандру було на руку. На прохання обучити його, Йохан погодився без питань, лише за умови навчити його їздити на мотоциклі, бо він жив за часів звичайних коней.

На навчання фехтуванню пішло пару місяців, Сандр добре і швидко вчився. А навчання мото культурі зайняло більше часу, хоча кермуванню Йохан навчився за 2 тижні. Йому і рок культура та музика сподобались, тому поспілкуватись їм було про що…

Все ж катаючись по інферно, одного дня йому пощастило, просто наткрутись на неї, на диво зовнішність була все та ж. Вона була у супроводі стража, що і не дивно. Зустрівшись поглядами демонша застосувала якусь магію і зникла. Сандр же дав по газам намагаючись піймати її, але не встиг, тому вирів допитати стража куди ж вона поділась…

Повернемось до початку історії

-Кажи де вона!- прозвучало озлоблено із майже чорних губ.

Він дивився на нього скаженим поглядом…

-Так я тобі і скажу

-Повір, витягувати інформацію я вмію

Сандр вонзив меч в плече стража

-КАЖИ БЛ..!

-Та йди тии!

Тут меч був пару раз провернутий в рані

Через кілька хвилин правда була сказана, а страж добитий…

Взмах крил і Сандр уже на всій швидкості летів у вказане місце.

-Ти диви правду сказав)

-Як ти мене знайшов?!

-Страж твій, питок не витримав. А тепер кажи. ЯКОГО ХЄРА?!

-Пфф сам винен, не потрібно було лінитись.

-Хах, я і так достатньо душ для тебе поглинув і продовжив би, мені ж потрібно відпочивати. І на дно залягати.

-А мені без різниці, ти повинен був без упину робити поставки!

-Шо бля?! такого в договорі не було. Це ти порушила його!

 

І так автору лінь описувати весь бій, тому так, було багато порталів, ударів мечем і пазурем, у відповідь магія та відбивання кинжалом, але очивидно хто переміг і висмоктав душу демонші. Після цієї битви кожна висмоктана душа ішла уже у власну “копілку” Сандра.

Здавалось би, є сили, помста здійснена, хороший друг в інферно, воля від «боргу», все мало би наладитись.

Перший час так і було. Безтурботні дні в університеті, швидке настання весни, подорожі по різних вимірах, заняття фехтуванням та просижування зароблених, то тут, то там грошей у барі, одна за одною невдачі з дівчатами, після самих невдалих спроб завжди можна було знайти суккуба і приємно провести час.

Але ви думаєте все так просто? Коли ти залишаєш після себе гармидер у вигляді мертвих місцевих демонів. Ні, тобою зацікавлюються фурії.

Одного разу до Сандра підійшла доволі симпатична дівчина і нітрохи не соромлячись познайомилась з ним, що його дуже здивувало, зазвичай з ним і спілкуватись дівчата не хотіли і одразу відшивали, рідше хто починав спілкуватись чи морочив голову. А тут сама підійшла і так зацікавлено з ним спілкується, якось підозріло.

Але як з’ясувалось їй настільки ж не щастило у стосунках, тому вона підійшла до просто симпатичного хлопця.

Вони ще не знали, чим це все закінчиться…

Категорія: Романтика Фантастика, Фентезі, Гумор, Кохання/Ненависть, Екшн (Action), Сучасна авторська література, Містика, Романтика | Додав: Sandr_Zh
Переглядів: 691 | Завантажень: 2 | Коментарі: 3 | Оцінка: 4.0/2
Ставлення автора до критики: Обережне
Всього коментарів: 3
Мені сподобалося, хотілося б продовження)

729
Вийшло продовження, але потрібно скачати файл. Сайт не дає завантажити дописану версію
0
Сюжет досить пристойний, але все враження псує велика кількість лексичних і граматичних помилок . Побудова речення дуже кульгає. Загалом 7/10

avatar
Між світами в обліку демона
Завантаження...