menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 30.05.2022 в 13:52
Фанф прочитано: 270 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Сімейство Девіс


30.05.2022, 13:52
Сьогоднішній день не здавався якимсь визначним: знову рутина, знову молода Мелісса Девіс сидить за робочим столом замість того, щоб пообідати з сім'єю. Воно й краще для неї, мабуть. Тикання годинника гіпнозувало, а шелест паперу здавався таким же заспокійливим, як і звуки природи для багатьох (нормальних) звичайних людей. «Тиша – важливий атрибут приємного робочого дня, » – ця константа змушувала навіть слугу, що стояв неподалік, іноді затаювати подих, щоб не перервати особливу медитацію молодої леді, яка під час виконання своїх обов'язків могла відірватися хіба що на те, щоб покрутити довге пасмо волосся у своїх пальцях.

Коли мала стрілка годинника минула обідній час, за дверима почалися хвилювання, і буквально через мить дерев'яна перешкода відчинилася – в кімнату влетів юнак, що володіє таким же прямим, русявим волоссям, що й Мелісса. Явно розлючений, він сміливими кроками кинувся вперед, «втрачаючи» на шляху другу гостю цього «храму роботи». Щоб описати красу схвильованої леді, що зайшла слідом, не вистачить жодних слів: її кучері нагадували медові хмари, тонкі брови ледве згиналися в тривожних емоціях, а акуратні вуста нескінченно нашіптували:

– Братку Алфі, тс-с… – дівчина явно переживала, що вони ще більше потурбують сестру Меліссу.

І навіть її спроби вхопитися витонченими пальцями за юнацькі плечі обернулися нічим – тільки збираючись сказати ще щось, її тут же перебив гучний голос хлопця:

– Сестра! – звертався він до леді за столом, що не втратила своєї холоднокровності. – Брат Ейден мені не дає, зроби з цим що-небудь!

Навіть витончений Алфі Девіс в цей момент мав іншу постать: плечі розправилися, риси обличчя огрубіли від надміру обурення та злості. Майже пихкаючи, в обіймах тендітної дівчини він виглядав справді куди більш грізним, ніж зазвичай. А чарівна «кучерявка» лише продовжувала неспокійно пеститися лобом до лопаток брата, одночасно і заспокоюючи того, і ховаючись від гніву господині кабінету.

Спостерігаючи за цією картиною ще кілька секунд, Мелісса стала на ноги з важким видихом і махнула долонею слузі, щоб той їх залишив. Довгі пасма заструмували вниз по відкритих плечах і звичним жестом були виправлені. Безшумно та вийшла з-за столу і підійшла до своєї сім'ї, злегка хитаючи стегнами – у чорні очі врізався юнацький погляд і леді прошепотіла:

– Ти так поспішав сюди заради цього? – словами ніби маючи намір присоромити брата, вона все-таки зняла рукавичку з долоні та торкнулася холодними пальцями почервонілої щоки. Злегка погладив шкіру, повела кисть вище до волосся і поправила впали пасма, роблячи чуже каре трохи менш розпатланим, – Ти налякав малу Бетті. Авжеж, Бетті?

Не чекаючи відповіді ні від першого, ні від другої, Мелісса перевела погляд на прочинені двері й голосніше промовила, – Ейден, це правда? Те, що сказав Алфі, було насправді?
Несподівано в темному коридорі майнула тінь, і вперед вийшов старший Девіс, явно спантеличений тим, що його помітили. Його короткі кучері блиснули в освітленні кімнати, а весь вигляд хлопця говорив буквально про те, як йому зараз некомфортно. Бувши старшою дитиною, він не виправдовував цей титул своєю поведінкою – навпаки, навіть охоче передав його другий за старшинством.

– Ейден? – підштовхувала леді до відповіді.

– Чому я маю йому давати?

Почувши це, плечі Алфі смикнулися, через що старша сестра почала лагідніше погладжувати шовк юнацького волосся. – Твій брат тобі давав.

– Лише тому, що ми були вчотирьох, і ти особисто підштовхнула його до цього, – голосно пирхнувши, старший син поправив свій чубок і відвів погляд.

– Так не можна, брате Ейден! – нахмурила свої брови молодша й озирнулася на хлопця, все ще тримаючи у своїх обіймах другого.

– Чому ні, Бетті?!

Підвищений тон дорогого брата врізався у серця молодших Девісів, наче розпечений ніж. Алфі, що мовчав увесь час, і притихла Бетті повільно притулилися до старшої сестри, трохи схиливши голову. А вона, своєю чергою, дбайливо обійняла цих курчат, так само спокійно дивлячись на Ейдена.

– Брате, – терпляче почала вона. – Подивися.

Мелісса акуратно розташувала долоню на щоці молодшого брата, що палала. Трохи чинячи опір натиску, другий син роду Девіс у результаті підняв свою голову і продемонстрував почервонілі очі, які ось-ось пропустили б великі сльозинки. Зблідлі губи, ледь відчутне тремтіння в плечах – здавалося, все тіло відреагувало на чуже «чому я повинен».

Шановна сестра повернула засмучене обличчя у бік Ейдена, після запитливо піднявши брову.
Побачивши, в якому стані перебуває цей «нестерпний хлопчик», здавалося, в очах старшого брата майнув переляк. А Бетті, ніби підхоплюючи настрій, ще міцніше притулилася до Меліси, тихо схлипуючи від цього незрозумілого почуття зради.

– Ти думаєш, ми просто так встановили правило, що мати улюбленців не можна? – продовжувала тиснути довговолоса леді, – тобі зараз слід вибачитися.

На секунду стискаючи зуби, Ейден невпевнено ступив уперед, скорочуючи дистанцію між собою та молодшими. Мелісса не відривала від нього погляд, Бетті невпевнено відходила від жіночого плеча, щоб подивитися за діями старшого. І тільки дорогий брат був настільки скривджений, що міцними обіймами зчепив талію старшої сестри.

– Алфі.. – почав кучерявий Девіс, бажаючи звернути на себе чужу увагу. Отримуючи у відповідь лише ігнорування, Ейден підійшов ближче. – Алфі, я не мав на увазі, що люблю тебе менше сестер.
Нарешті встаючи за спину юнака, перший син трохи схилив голову до чужого вуха. – Ну, що мені зробити, щоб ти повірив мені?

І цього разу не отримуючи жодної відповіді, хлопець помітно напружився.

Помічаючи це, мила Бетті пригорнулася до вуха свого другого брата і почала щось нашіптувати тому: «Примусь його… а потім… і щоб братик… а наприкінці…» – дивно, але сказане «сонцем сім'ї Девіс» змусило Алфі навіть випустити смішок. Непомітно киваючи сказаному і розслабляючись завдяки дотикам Меліси, юнак озирнувся на старшого і з невпевненістю промовив:

– Я не пробачу тобі таке наступного разу.

Погоджуючись на цю умову, Ейден з прищуром усміхнувся й обережно поцілував чуже перенісся.
Шановна сестра, нарешті скидаючи з себе тягар відповідальності за те, що сталося, у дбайливій манері накрила губи кожного. Спершу вона зім'яла уста милої Бетті, потім чарівного Алфі, а насамкінець – чудового Ейдена.

– Прослідкуйте, щоб він вмився, – маючи на увазі другого брата, довговолоса красуня проводила поглядом «дітей», що відходять, які не повинні були більше відривати її від роботи.
Категорія: Романтика Історичні епохи, Слеш, Фемслеш, Флафф, Соулмейти, ER (Established Relationship), Curtain story, Нехудожня література, Романтика | Додав: rudenko-yas | Теги: оріджинал, інцест, романтика
Переглядів: 270 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Сімейство Девіс
Завантаження...