menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 03.06.2022 в 22:27
Фанф прочитано: 486 раз
Час прочитання:
Категорія: K-pop знаменитості
До фанфіку залишено: 1 відгук
На жаль, нічого схожого не знайдено! Можливо автори забули додати теги до фанфіків. Нагадую, що варто їх заповнювати. Якщо ви вкажете однакові теги до всіх частин твору, у цій рамочці читачі зможуть легко усі знайти.
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Золотий медаліст


03.06.2022, 22:27
1 Частина

Дивлячись на свого однокласника він завжди дивувався, як ця людина може вмістити в собі стільки багато хороших якостей. Успіхи в навчанні, спорт, зовнішність, здатність підлаштовувати до себе людей, неординарний, але водночас розумний погляд на світ. Одним словом… як?! Єдиний успіх у нього це карате і то часу залишається мало навіть цьому приділяти увагу. Екзамени.

З наймолодших класів він пам’ятає свого однокласника з синдромом відмінника. Прагне бути кращим у всьому, навіть в самому малому. Завжди задирає руку, навіть на самих, (на думку всіх) нудних предметах. Величезні успіхи в баскетболі, м‘яч постійно в кошику, оплески в залі та купа шанобливих його напарників в команді. Не було б ні жодної напевно людини яку б він не знав. Постійно озирається з посмішкою каже «О здоров! Давно не бачились!» та дає п'ять знайомому. Навіть предмет малювання не обійшов його стороною, а учні деякі взагалі не приходять на нього. «Беріть приклад!» оце чують учні від вчителя бачачи малюнок цього «ідеалу». Більшість дівчат в класі шепочуться та мріють про його увагу, його дотики та усмішку тільки для когось з них. Намагаючись хоча б в чомусь перемогти його, він отримував поразку, але згодом зрозумів що ганятися за тим чим тобі насправді не потрібно, не варто, краще за собою дивитись. Проте…

Заздрість.

Заздрість - одна з найгріших людських вад. Вона з'їдає більшість людей, не дає спокійно жити. Саме через цю ваду, стаються більшість злочинів, відомі навіть випадки коли люди брали ніж, щоб знищити причин цих заздрощів. Уже саме поняття викликає в нас гнів.

Ось що з'їдає його та не відпускає, дивлячись на нього біля дошки, який з легкістю вирішує рівняння високого рівня. Він стоїть біля нього та практично тремтить від образи та злості. Фалангами стискуючи цю крейду та дивлячись на рівняння яке нещодавно здавалось легким. Губа скоро трісне від стискання зубів. Погляди в спину, розчарований подих вчителя, та опущена від безнадійності рука. Кидаю скоробіжний погляд на нього. Він вже ставить крапку для кінця. Погляди перетинаються, в його очах зі швидкістю опиняється ніби медаль перемоги наді мною та зла посмішка на губах, але все зникає бистро як і з'явилось, він повертається до вчителя.

– Я закінчив, – говорить русявий.

– Добре Кім сідай, в тебе все в порядку, – здихаючи сказав вчитель та перевів погляд на другого учня, – ну що Чонгук? В тебе так і нічого не вийшло?

– Не вийшло, – поправивши окуляри відвів він погляд.

Йому не здалась ця математика, він взагалі хоче йти в музичний напрямок, проте хто його питав коли математику поставили обов‘язковим предметом на екзаменах?! Не лежить в нього душа до точних наук, хоч застрельте його під дулом пістолета, але алгебра не для нього. Чому з нього так знущаються…

– Чонгук, ти добре знаєш що останній рік та екзамени не за горами, – трохи роздратовано сказав він знімаючи окуляри. «Чи не варто тобі на пенсію вже старий?», – ти й далі будеш продовжувати погані бали отримувати? В тебе взагалі клепка в голові є?

«Засунь собі свою клепку в одне місце», дивлячись в підлогу думає він.

– Я зі стіною розмовляю? – тихі насмішки чуються по класі. А брюнетові б скрізь землю, бажано глибше до кротів.

– Ні, – обертаючись до вчителя вдихнувши промовив він нахмуривши вже свої брови настільки що скоро зламаються.

– Сідай Чонгук, візьми приклад з Техьона і повчися в нього, – натираючи перенісся мовив вчитель Чхве.
«Та здався він мені» трохи фиркнув він вже йшовши до своєї парти. Відразу ж очі перетнулись з іншими. Він дивився на мене ніби я ніщо, а я дивився на лицеміра.

Сідаючи на місце учень одразу перевів погляд на сиру погоду за вікном, ігноруючи бубоніння вчителя та відволікаючись від думок над цією ситуацією. Осіннє листя так і падають на калюжі, деякі пташки пролітають аби зберегти сухість свого пір'я. Очі так і хочуть заплющитись. Та провалитись в сновидіння.


                                                                           ***

Їдальня поступово наповнюється школярами яким кортить підкріпитися смачненьким, виглядаючи з черги чому так довго кухарка дає їсти. Всі розділилися групами за столами, розмовляють, сміються, діляться планами на день чи про нудне навчання. Чонгук стоячи посеред їдальні, шукає своїх друзів поглядом до яких би хотів сісти.

– Чонгука!

Обертаючись на звук він одразу ж посміхається та йде до Намджуна з Хосоком. Це його хороші товариші які вчаться в паралельному класі.

– Привіт, – обіймаючи за плечі говорить радісно Хосок, – як у тебе справи малий?

– Та все нормально, у вас як? – сідаючи на місце біля Хосока сказав він. Друзі це круто, вони стільки хорошого дарують, він обожнює своїх товаришів та проводити з ними час. Проте помітив що з Намджуном щось паршиво. На лиці у нього написано. – Намджун, все гаразд? – нахмурено спитав Чон.

– Та вчителька з англійської занизила йому бал за самостійну роботу, уявляєш? Тільки через те що він написав сучасним «сленгом» одне слово в тексті, – обертаючи голову до мене промовляє він.

Брюнет від здивування підійняв брови. Серйозно? Занижувати через це бал? Якась нісенітниця. Ще й Намджуну.

– Намджун, а ти розбирався вообще? - поцікавився він.

– Авжеж розбирався! Кожен носій використовує деякий сленг у своїх текстах, а вона вважає це не правильним. – злюче бормоче Джун.

– Не бери в голову друже, це справді того не варте, – скептично дивлячись на Намджуна сказав Хосок, – давайте краще повернемось до їжі!

Всі мовчки з ним погодились та почали їсти кожен свою порцію. Мигцем все-таки спостерігаю за невдоволеним Намджуном який не дуже то і заспокоївся видається та за Хосоком який вже напевно втомився йому в сотий раз вже заспокоювати по новій. Пережовуючи їжу він краєм ока спостерігає за своїми однокласника, бачить он привабливу Сонмін яка схвильовано щось розповідає своїм подругам про нову мангу. Групка спортсменів які сто відсотків розмовляють про матч який невдовзі має бути. І самотня Чанмі яка сидить через столик від них. На цій особі він затримує погляд більше. Цікава вона людина ця Чанмі, він би хотів з нею поспілкуватись, мигцем він помічав в її телефоні інколи манги або пісні які сі впадають з його смаком, проте соромиться трішки, з дівчатами у нього практично ніколи дружби не було. З іншого кутка їдальні його думки перериває сміх і він одразу хмурить брови переводячи в той куток погляд. «Ну звісно, хто це ж може бути як не він». Техьон і його компанія сидять веселяться не соромляться нікого навколо.

– Але вже дістали, – хмуро сказав Намджун, – спокійно поїсти не можна.

– Погоджуюсь, – сказав одразу ж Чонгук.

– Але ви нудні сьогодні, – трохи сміється Хосок, – до речі Чонгук, як у тебе справи з алгеброю?

Він одразу ж напружується почувши саме ненависне слово у світі. Згадуючи ранковий інцидент, дратівливий погляд русого, про це хотілось згадувати в останню чергу.

– А знаєте в мене і справді є вільні дні на тижні, я зможу тобі допомогти Чонгук.

Думаючи над цією пропозицією він вже по думки знає як це забере багато золотого часу. Проте це і не так погано, хоч хтось його буде під бік підпирати, а вільного часу після навчання буде купа.

– Добре, напишеш мені в телеграмі в які дні нам буде зручніше?

– Без проблем.

Розмова повільна йде в більш позитивну сторону. Хосок з Намджуном обговорюють про ігри, а брюнет собі тихенько їсть та періодично кидає погляд на присутніх у їдальні інколи зупиняючись на місці де сиділа Чанмі. Дівчина пішла хвилину назад, не затримуючись тут довго. Сміх знову привернув до себе увагу, дивлячись на ту саму компанію він так і хоче втекти. «Ідеальний» в усьому ідеальний, жарти, харизма, він справді притягує до себе увагу. У нього не має бути комплексів ніж у Чонгука. Він сірий. Заздрість знову з'їдає. Чому ми хочемо бути не тими якими є? Може зусилля лінь докласти, легше дивитись. Брюнет дивиться щось довго, тому його ніби помічають і теж байдуже дивляться у відповідь. Ця міміка ніби ставить тебе на місце і примушує зробитися нижчим сортом. Він каже хлопцям що йде на тренування з карате і дає кожному п'ять та виходить з їдальні. А в спину гострий лисячий погляд. 

Категорія: K-pop знаменитості K-pop знаменитості | Додав: oasis_3fo
Переглядів: 486 | Завантажень: 0 | Коментарі: 1 | Оцінка: 0.0/0
Ставлення автора до критики: Обережне
Всього коментарів: 1
Молодець , гарно зроблено ⭐

avatar
Золотий медаліст
Завантаження...